Використання інтерактивних технологій навчання на уроках художньої культури

Об’єкт  даної роботи: дидактичні аспекти використання інтерактивних технологій у вивченні художньої культури.

Предмет дослідження: процес вивчення художньої культури   з використанням інтерактивних технологій.

Мета – визначення механізму та ефективних умов використання інтерактивного навчання у підготовці компетентного читача.

 

З М І С Т

1. Вступ

2. Сутність інтерактивного навчання

3. Методичні особливості впровадження інтерактивних технологій в площину урока художньої культури

4.Досвід роботи

5. Висновки

6. Список використаної літератури

ВСТУП

Педагог має подбати про те,

щоб якомога більше органів чуття – око, вухо,

голос, чуття мускульних рухів і навіть,  якщо

можливо, нюх та смак взяли участь в акті        

запам’ятовування … За такого дружного        

сприяння всіх органів в акті засвоєння ви                         

переможете найлінивішу пам'ять».
К. Ушинський

Як відомо, завтрашній день – це сократичне суспільство, запальна комп’ютерна освіченість та міжнародні зв’язки. Щоб діти почувалися впевнено в цьому середовищі, їм потрібно забезпечити відповідну підготовку.

Актуальність даної теми викликана цілим рядом чинників. По-перше, інтенсифікація учбового процесу ставить задачу пошуку засобів підтримки  у  учнів інтересу до матеріалу і активізації їх діяльності. По-друге, однією з найважливіших проблем викладання художньої культури є навчання усного мовлення. Завдання педагога полягає в тому, щоб знайти максимум педагогічних ситуацій, у яких може бути реалізоване прагнення дитини до активної пізнавальної діяльності. Педагог повинен постійно удосконалювати процес навчання, що дозволяє дітям ефективно і якісно засвоювати програмний матеріал. Тому, я вважаю, так важливо використовувати  інтерактивні методи на уроках художньої культури

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними. Спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Перед собою ставлю завдання: будувати уроки, спрямовані на підтримку і розвиток життєвих компетентностей учнів з метою подальшої адаптації у соціумі та реалізації своїх можливостей як творча особистість.

Об’єкт  даної роботи: дидактичні аспекти використання інтерактивних технологій у вивченні художньої культури.

Предмет дослідження: процес вивчення художньої культури   з використанням інтерактивних технологій.

Мета – визначення механізму та ефективних умов використання інтерактивного навчання у підготовці компетентного читача.

Сутність інтерактивного навчання

Перш, ніж перейти до ґрунтовного розгляду використання інтерактивних навчальних технологій на уроках художньої культури спробуємо з'ясувати загальну сутність інтерактивного навчання і порівняємо його з традиційними підходами до навчання. Виходячи з мети дослідження, скористаємось підходами, запропонованими Я. Голантом ще в 60-х роках XX ст. і охарактеризуємо три основних моделі навчання, що існують в сучасній школі. Я.Голант виділяв активну та пасивну модель навчання залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Поняття „пасивна" є умовним, оскільки будь-який спосіб навчання обов'язково передбачає певний рівень пізнавальної активності суб'єкта-учня, інакше кажучи, досягнення результату навіть мінімального, на думку О. Пометун, неможливе. У такій класифікації Я.Голант скоріше використовує пасивність як визначення низького рівня активності учнів, переважно репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності і творчості.

До класифікації запропонованої Я. Голантом, вітчизняні учені О.Пометун та Л. Пироженко, додають інтерактивне навчання, визначаючи це поняття як „певний різновид активного", який має свої закономірності та особливості.

ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

• «мікрофон»;
• «мозковий штурм»;
• «займи позицію»;
• «навчаючи – вчуся»;
• «робота в парах»;
• «ток-шоу»;
• «розігруваня ситуації в ролях»;
• «ажурна пилка»;
• «коло ідей»;
• «акваріум»;
• «прес».

Інтерактивні методи навчання можна сгрупувати залежно від форми організації навчання:

● Інтерактивні методи дискусійного навчання: дискусія, дискусія в формі ток-шоу, оцінювальна дискусія, дебати, метод «прес», «коло ідей», «займи позицію», «зміни позицію», «неперервна шкала думок»

● Інтерактивні методи кооперативного навчання: робота в парах, ротаційні (змінювальні) малі групи – «трійки», два-чотири-всі разом, «карусель»,

робота в малих навчальних групах (міні-групи), акваріум

● Інтерактивні методи ситуативного моделювання навчання: імітаційні ігри,

спрощене судове слухання, громадські слухання, рольова гра

● Інтерактивні методи колективно-групового навчання: обговорення проблеми в загальному колі, «мікрофон», «мозговий штурм», «навчаючи – навчаюсь», «броунівський рух», «ажурна пилка», аналіз ситуації, вирішення проблем, «дерево рішень», незакінчені рішення, компаративний урок.

Кожна група інтерактивних методів навчання має свої особливості застосування, сприяє формуванню і розвитку певних вмінь і навичок, дає можливість визначити особисту позицію кожному учневі на основі аргументів, позитивних та негативних наслідків.

Сутність інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів-навчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Вони розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідних ситуацій. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Такі підходи до навчання не є повністю новими для української школи. Частково вони використовувались ще в перші десятиріччя минулого століття й були поширені в педагогіці та практиці української школи в 20-ті роки - роки масштабного реформування шкільної освіти.

Інтерактивні методи навчання досить різноманітні і багатогранні, і використання тих чи інших з них залежить від специфіки предмету, особливостей теми, що вивчається, рівня підготовленості учнів.

Всі вчителі на уроках художньої культури найактивніше використовують роботу в малих групах, що дозволяє дійсно переводити урок в діалогову площину, уникнути одноманітності та передбачуваності.

Інтерактивне (взаємодіюче) навчання – це, перш за все, діалогічне навчання, в процесі якого здійснюється взаємодія вчителя та учнів. Найбільш ефективними інтерактивними технологіями, які можуть бути впроваджені на уроках художньої культури  є технологія діалогу та технологія кооперованого навчання.

На думку Л.Масол, педагогічний діалог – це „своєрідна поліфонія взаємодії, де специфічні дії вчителя, який моделює навчально-виховний процес на основі партнерських стосунків, створюють умови для самовираження кожного учня”.

Хочеться зазначити,  що повнота спілкування залежить від рівня підготовленості старшокласників до ведення діалогу, обсягу його художнього та життєвого досвіду, індивідуальних особливостей; емоційно-смислової забарвленості навчального процесу, самостійності суджень учнів. Діалог виступає основною формою живого, реального спілкування старшокласника і твору мистецтва, що дає йому можливість установити діалог зі світом духовних цінностей, зрозуміти художнє „Я” твору, авторське ставлення до світу, спектр його цінностей, відчути своє творче „Я”, дійти висновку, що „без мистецтва людина прирікає себе на злиденну пайку радості, духовності, на існування у безколірному одноманітному світі”.

Використання кооперованої технології навчання сприяє ефективності формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва за моделлю взаємного співробітництва, співучасті, партнерства між вчителем і учнем. Лише за таких умов старшокласник може стати вільною та здатною до самовизначення особистістю, а відносини суб’єктів освітньо-виховної діяльності будуть естетично симетричними та творчо-партнерськими.

Кооперована (співробітницька) технологія навчання ґрунтується на ідеях необхідності підготовки відповідальних, творчих, активних людей, які шанують дивертисивність, діалог культур й спільне навчання вчителів і учнів. У її основі лежить організація кооперованого, співробітницького навчання учнів за допомогою групової роботи. Ефективність навчання в малих групах залежить від того, наскільки кожний член групи усвідомить важливість роботи разом і взаємодії через взаємодопомогу.

Методичні особливості впровадження інтерактивних технологій в площину урока художньої культури

Кожна кооперована діяльність має специфічну структуру (прийоми або методи). Розглянемо деякі з кооперованих прийомів, що пройшли апробацію під час нашого дослідження, сприяли ефективності формування емоційно-пізнавальної сфери старшокласника.

„Сліпий та поводир” - учні працюють у парі, отримуючи ролі (сліпого та поводиря). Учень, який грає роль поводиря отримує картку з репродукцією картини (або фото з архітектурною спорудою чи скульптурою тощо), він повинен так розповісти про цю картину (архітектурну споруду, скульптуру), не називаючи назву і автора, щоб учень, який грає  роль  „сліпого” відгадав, про яку картину йде мова. Така робота викликає зацікавленість й інтерес у учнів, дає можливість застосувати свої знання на практиці у нетрадиційній формі.

Наприклад, при повторенні теми „Художня культура Італії”, отримавши картку з репродукцією картини Рафаеля „Сікстинська Мадонна”, учень так описував її: „на картині зображено відомий усім образ жінки-матері. Вона боса, одягнена у плащ. Вона ніби спускається з хмар, а її зустрічають папа Сікст, Свята Варвара та янголи. Вона – захисниця людська – несе назустріч людям свого сина”.

“Прийом трьох „С”  (слухаю – співставляю – створюю)”. Розглянемо алгоритм застосування цього прийому на прикладі теми „Українська художня культура ХХ століття”. Старшокласникам було запропоновано прослухати музичний твір К.Дебюссі „Місячне сяйво”, переглянути репродукції картин М.Глущенка „Місячна лірика”, І.Марчука „Зійшов місяць над Дніпром”, Н.Бондаренко „Осяяння”, В.Барського „Вечір”;  співставити їх з музикою та обрати один з творів живопису, який на їх думку найбільш співзвучний музиці.

Більшістю учнів було обрано твори М.Глущенка „Місячна лірика” та І.Марчука „Зійшов місяць над Дніпром”.  Після того старшокласникам було запропоновано уважніше вдивитися в цю картину, „вжитися” і задати „незвичайне” запитання, яке стосується цього твору. Ми звернули увагу на те, що чим більше учні задавали запитання, тим більше посилювався у них інтерес до самої картини.

Старшокласниками були запропоновані такі запитання: до картини М.Глущенка „Місячна лірика” – „Чи відбивалося місячне сяйво в душі автора під час створення картини?”, „Про що думає жінка, яка зображена на картині?”, „Чому квіти синього кольору?”, „Чому, якщо місяць зійшов і настала ніч, на картині багато яскравих кольорів?”, „Чого чекає жінка?”, „Місячне світло, яке струменить і проходить крізь поверхню води, зможе пройти через людську душу?”, „Чому місячне сяйво стелиться уздовж землі, а не відблискує вгору?” тощо.

До картини І.Марчука „Зійшов місяць над Дніпром” учні задали такі незвичайні питання: „Чи теплою була ніч?”, „Чи втілює місяць якийсь певний образ?”, „Чому картина змальована в червоних тонах?”, „З якого місця художник малював цю картину?”, „Куди поділися зірки з сумного неба?”, „Чи відчуваєте ви якісь зміни в своєму настрою після перегляду цієї картини?”, „Чому панівне місце на картині займає небо?”, „Що у цей час відбувається на селі?” тощо.

Після цієї роботи старшокласникам було запропоновано уявно „ввійти в картину”, вибрати для себе персонаж і дати йому ім’я. Причому, персонаж може бути як людиною, так і деревом, хмарою тощо. Ось які ім’я вони запропонували: Мрія (квіти), Едуард – покинутий усіма (дерево), Призма суму, Акурінка (місяць); Ніколь (дівчина), Життя,  Безмежність (небо); Радість, Безкінечність, Вуль (вода); Сяяння, Тристан (місячне сяйво); Чуйність (природа); Ніжність (місячне сяйво), Тихий (туман), Одинак, Світилко, Золотень (місяць); Буйнохвиль, Кара, Життя, Змій (річка) тощо.

На наступному етапі роботи  учні повинні були об’єднатися  в групи і намалювати те, що бачать їх персонажі із свого світу (світу картини), коли дивляться на світ людей (глядачів). Малювання проходило під музику без обговорення. Після цього учні обговорювали отримані малюнки, розповідали про свої думки та почуття. Дуже цікаво було спостерігати за старшокласниками, коли вони намагалися подивитися на глядачів очима „героїв картини”, пояснюючи, що вони бачать „людські душі в образах різнокольорового пір’я, адже пір’я -  це крила душі”; „душі, кольори яких відображають людську зовнішність, проте серця -  їх внутрішній світ” тощо.

На мою думку, такий прийом ідентифікації себе з героями картини допомагає активізувати інтерес старшокласників до творів мистецтва, розвивати рефлексивні творчі здібності учнів, організовувати «вживання», яке засноване  методом рефлексивних інверсій.

Н.Лєйтєс наголошував, що „дітям притаманні незвична чутливість до образних вражень, багатство фантазії, яке має прояв у творчих іграх”. На нашу думку, використання на уроках такого прийому дає можливість розкритися учням через гру, веде до поглиблення емоційних контактів між учасниками, а для учителя є джерелом важливої інформації. Під впливом яскравих образів у учасників виникає відчуття глибокого взаєморозуміння, співпричетності.

Запропоновані учням означені кооперовані технології надають можливість у нетрадиційній формі поповнити необхідний запас знань та інтелектуальних навичок, для того, щоб їм стали доступні смислові компоненти твору. При цьому зауважимо, що ці знання менш за все зводяться до засвоєння загальної інформації, вони стають „особистісними знаннями”, тобто такими, що були інтелектуально пережиті й стали в результаті цього елементом особистісних переконань учня.

В 2011-2012 навчальному році у вчителів художньої культури з’явилась можливість систематично використовувати ІКТ та Інтернет. Саме це сприяє урізноманітненню методів і форм роботи з матеріалом. Дуже зручно використовувати тестові форми роботи з миттєвою їх перевіркою, а також працювати з відеоматеріалом.

Широкого поширення набув метод презентацій, який використовується на заключному, узагальнюючому етапі вивчення теми, а також у випадку подачі великої кількості інформації компактно.

Позитивний вплив розвитку дослідницьких здібностей школярів виявляється в зростанні гнучкості їхнього мислення, що дає змогу оперативніше відпрацьовувати гіпотези, встановлювати зв’язки, порівнювати, узагальнювати, переконливо відстоювати власну думку. В результаті у підлітків з’являється впевненість у своїх знаннях, виникає почуття власної гідності, зростає бажання подолати труднощі, досягти кращого рівня. Особистість школяра розвивається, вдосконалює себе.

Впровадження проектної діяльності сприяє більшій зацікавленості старшокласників художньою культурою, активній роботі на уроці, надає можливість публічного виступу перед однокласниками, що спонукає до вдосконалення мовлення та ораторських здібностей.

До інформаційних ресурсів, які можна використовувати в якості форми уроку, в першу чергу можна віднести сайти, де інформація розміщується на одній web-сторінці, швидкість збільшення фотографій і зображень висока, а завантаження сторінок не займає багато часу.

 Тож, ресурси мережі Інтернет можуть бути використані у якості:

 1. Музею.

Немає можливості поїхати на екскурсію в Лувр або в Лондонську національну галерею? Тоді можна зробити віртуальні екскурсії по всім музеям світу (сайт http://www.museum.ru/ ). Щоб відвідати музеї України, які мають свої сторінки в Інтернеті, можна скористатися ресурсами порталу Антикварний салон (http://www.antiq.com.ua/museum/ukraine.htm ). Ще одне посилання http://hutsul.museum/  - Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім.Й.Кобринського.

2. Підручника.

В Інтернеті завжди можна знайти електронні версії підручників з художньої культури як україномовних, так і інших видань. Наприклад на «Освітньому порталі» (http://www.osvita.org.ua/school/books/ ). Крім того, завжди можна скласти список сайтів з певної темі, якими учні можуть скористатися на уроках.

 3. Словника, енциклопедії, довідника.

Роботу з новими термінами, поняттями, іменами теж можна організувати через Інтернет. це сприяє полегшенню сприйняття нового слова, його запам’ятовування.

 З цією метою можна використати Вікіпедію

(http://ru.wikipedia.org/wiki/Википедия (російськомовна) або http://uk.wikipedia.org/wiki/Головна_сторінка (україномовна),

а можна скористатися, наприклад, спеціалізованими сайтами, такими як «Міфологічна енциклопедія» (http://myfhology.narod.ru/), включивши інформацію з неї в урок. Адже більшість програм з історії, художньої культури, літератури так чи інакше включають в себе вивчення грецької, єгипетської, слов’янської міфології. Інформація на цьому сайті представлена лаконічно, стисло. Але її достатньо, щоб розкрити мету, яку вчитель ставить перед собою. Цю інформацію можна використовувати безпосередньо на уроках при першому знайомстві з міфологією, а потім на узагальнюючих уроках. Наприклад, після свого вступного слова про загальні риси єгипетської міфології, вчитель може організувати роботу з відповідним розділом на сайті. Там учень може самостійно ознайомитися з основними древньоєгипетськими богами, щоб потім самостійно виступи з відповідним усним повідомленням на цю тему. Така учнівська робота може бути як груповою, так і індивідуальною. При груповій роботі учні можуть опрацьовувати не один, а декілька розділів сайту.

Тема: Українська художня культура ХХ століття

Тема уроку: Музична культура. Напрями популярної музики. Пісенне виконавське мистецтво.

Мета уроку:  * сформувати уявлення про роль українського народног мистецтва в розвитку національної культури, про види і жанри українського мистецтва; пояснити  тенденції розвитку української музики , навести приклади провідних музичних колективів України; формувати власне ставлення до української музичної культури;

**  розвивати вміння відстоювати  судження відносно взірців українського музичного мистецтва; вміння самостійно находити джерела та застосовувати художню інформацію для створення комп'ютерної презентації і виступів;

*** виховувати  інтерес до музичної культурної спадщини; здатність і бажання пропагувати  національне музичне мистецтво.

Обладнання: музичний ряд: відеозаписи з композиціями популярних українських виконавців;  предмети музичної атрибутики різних років ( платівка, магнитофонна бабина, касета, пісенник, CD-диск); підручник Л.В.Климової «Художня культура», К.,Літера,2010р.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані  результати: учні повинні характеризувати  основні досягнення музичної культури ХХ століття ; називати імена композиторів-пісенників, виконавців популярної музики,  українські пісні, які є найпопулярнішими на сьогодняшній день, вміти  не тільки слухати, але й  аналізувати сучасні музичні композиції.

I.Організаційний момент

Звучать перші акорди й рядки пісні Тараса Петриненка «Україна». Це своєрідні позивні уроку.

Вчитель: Американський бізнесмен Генрі Форд казав: «Зібратись разом це початок, триматись разом це прогрес, працювати разом це успіх». Я бажаю, щоби сьогодні нас з вами супроводжував успіх. Епіграфом до уроку я взяла слова українського письменника Олександра довженка6 «Пісня це геніальна поетична біографія українського народу». (Слова епіграфу записані на дошці).

Ми сьогодні будемо знайомитись з етапами в розвитку українського пісенного мистецтва, згадувати геніальні  імена композиторів, поетів-пісенників та виконавців української пісні.

 Українська пісенна культура одна з найбільш важливих духовних цінностей. Начебто з бездонного джерела, беруть творці нові й нові мелодії, а ті летять до людських сердець, хвилюють і не залишають нікого байдужим до прекрасного, до добра.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Вчитель: Пригадайте, якою може бути камерна музика?

Учні: Камерна музика може бути вокальною, інструментальною і вокально-інструментальною.

Вчитель: А в чому особливість кожного з перерахованих жанрів?

Учні: Вокальна музика це музика, яка створена для голосу чи голосів. Наприклад: пісня, романс, арія, кантата, ораторія.

Інструментальна музика це музика, яка виконується на музичному інструменті. Особливостями жанру є авторська і народна музика.

Вокально-інструментальна музика, відповідно є поєднанням першого і другого.

Вчитель: А що вам подобається із сучасної музики?

Відповіді учнів.

Вчитель: А чи знаєте ви, як з явились сучасні музичні течії і напрями?

Поговоримо про це більш детально.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

На сучасній українській сцені є майже всі музичні напрями: від фольклора до джазу. Активно розвивається клубна музика. Популярність багатьох українських виконавців давно вийшла за кордони України і СНД. Це Софія Ротару, ані Лорак, Олександр Пономарьов, «ВІА Гра» і багато інших. Але так було незавжди

ІV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя з елементами бесіди.

Вчитель:-          Що ви вважаєте популярною музикою?

Учні:

1) Популярна музика це така, яку всі знають

2)  Це така музика, яка розрахована на всіх: її співають, грають, взнають

3)  Це шансон

4)  Популярна музика це така, яка не потребує спеціальної підготовки, щоби її розуміти Наприклад: пісні Козловського, Ані Лорак

Вчитель:

Так, шановні, ваші відповіді різні, але кожна має свій сенс. Популярна музика одне з ключових явищ у молодіжній культурі. «Популярна музика» - це музика, яка зрозуміло викладена, загальнодоступна, широко відома Основними жанрами української популярної естрадної музики є джаз, рок-музика, авторська пісня, традиційна естрадна пісня, поп-музика.

-          Які історичні етапи можна виділити в поп-музиці ( популярній музиці)?

Учні:

 Фактично музика , її мотиви, інструменти, які використовуються, засоби передачі та збереження змінюються кожне десятиліття

Вчитель:

Я згодна з такою відповіддю. Бо є особливості поп-музики 20-х 30-х років, 60-х або 80-90-х років. У ХХІ столітті зміни відбуваються навіть швидше, ніж за десять років Ось подивіться на цю невеличку виставку.

( Вчитель демонструє  платівку 30-х років, платівку 80-х років, магнітострічку на бабіні, аудіокасету, СD- диск).

Кожен з цих предметів є атрибутом популярної музики для різних років. Ви бачите як змінювались технології запису, і, відповідно, якість звуку. Давайте порівняємо це на слух.

 ( Невеличке прослуховування на порівняння музичних записів різних років).

В Україні естрадна (популярна) музика особливо активно розвивається починаючи з 70-80-х років ХХ століття. В цей період були створені перші рок-опери «Орфей і Евридика» О.Журбіна,  джазові й естрадні композиції.  (Вибіркове прослуховування ВІА 70-х років)

Вагомий внесок в процес розвитку і поширення української популярної молодіжної пісні зробив Володимир Івасюк український поет, композитор, чия творчість спирається на фольклорні джерела, автор текстів і музики більше 100 пісень, серед яких «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» та ін. Його пісня «Червона рута» дала назву Всеукраїнському фестивалю української пісні та музики.

( Прослуховування пісні «Червона рута» у виконанні Івасюка В., Зінкевича В., Яремчука Н.)

Вчитель: Що вам відомо про творчий і життєвий шлях Володимира Івасюка?

Учень робить невеличке повідомлення з біографії В. Івасюка ( 2 хвилини).

Вчитель: серед композиторів-пісенників тих років  треба назвати О.Білаша, П.Майбороду, І.Поклада. Зокрема, пісня Ігоря Поклада «Чарівна скрипка» стала візитівкою видатної української співачки, народної артистки України, Героя України Ніни Матвієнко.

( Прослуховування пісні «Чарівна скрипка» ( муз. І. Поклада,

 сл.Ю. Рибчинського у виконанні Ніни Матвієнко та Анастасії Петрик).

Учениця: Ми зараз побачили незвичайне виконання відомої пісні. Поряд з відомою співачкою Ніною Матвієнко маленька дівчинка Настя Петрик. Вона вперше з явилась на сцені в пісенному конкурсі «Україна має таланти» у 2010 році, а вже через рік представляла своє виконавське мистецтво на престижному конкурсі «Детская новая волна» в Артеці, де співала разом з Філіпом Кіркоровим пісню «Снег». Мені здається дуже символічним те, що Ніна Матвієнко співала разом з Настею, це, як зв'язок поколінь, як неперервна ниточка у майбутнє української пісні.

Вчитель:

Широке визнання у 70-80-ті роки ХХ століття мала творчість таких естрадних виконавців, як Софії Ротару, Назара Яремчука, Оксани Білозір, Тараса Петриненка, Алли Кудлай, тріо «Мареничів». Одночасно формувались нові проекти, серед яких рок-бардівська група «Плач Єремії», а на початку 90-х акапельна формація «Піккардійська терція». Послухаємо віночок пісень деяких виконавців цієї епохи.

(Прослуховування пісень у виконанні Тараса Чубая і групи «Плач Єремії» - «Вона», С.Ротару «Пісня буде поміж нас», «Піккардійської терції» - «Добрий вечір»).

Учень: Серед почутих пісень звучав голос Прими української естради Софії Михайлівни Ротару. Я маю сказати про неї слово. ( Біографічна інформація про С.Ротару).

Вчитель:

Українська популярна музика це явище з глибоким культурним та історичним корінням, та становлення національної музичної індустрії почалось тільки в останні десятиліття ХХ століття. Фактично у 1990-х роках почався тривалий і сповнений протиріч процес перетворення української пострадянської естради на важливу галузь культурної індустрії. В нас є всі музичні напрями: від фолк-металу до ейсид-джазу ( це мікс джазу, фанку і хіп-хопу). Давайте переглянемо деякі музичні сторінки й переконаємося у почутому.

( Прослуховування уривків з пісенних композицій: слова Святослава Вакарчука, музика «Океан Ельзи» «Така, як ти» у виконанні Романа Віремейчика та музика К. Меладзе, слова Діани Гольде «Квітка-душа» у виконанні Н.Матвієнко і Стаса Шурінса).

Учень: В останньому кліпі звучав голос Стаса Шурінса. Його встигли полюбити вже багато українців, і не тільки українців. Я хочу навести невеличку біографічну довідку:

Стас Шурін (Шурін Станіслав Андрійович, інший варіант написання прізвища Шурінс) латвійський і український російськомовний співак. Росіянин за національністю, латвієць за громадянством. Переможець української «Фабрики зірок 3» (2009) та «Танців із зірками» на СТБ (2011).

Ми будемо стежити за його пісенною кар єрою.

Вчитель:

Таким чином, музична культура ХХ століття пройшла складний шлях еволюційного розвитку, вона є частиною нашої історії, наша культурна спадщина. Так що, вислів Олександра Довженка, якнайкраще розкриває зміст пісенного мистецтва.

  Ми сьогодні зосередили увагу на популярній музиці та естрадних виконавцях, але не забувайте, що Україна дала свту багато талановитих виконавців класичної музики світового рівня. Це В.Лук янець, В.Пивоваров, В.Гришко, Т. Дідик, А. Солов яненко та ін. Про це ми будемо говорити іншим разом.

Домашнє завдання:

1)        Опрацювати п.30 підручника;

2)        Підготувати повідомлення/презентацію про виконавців класичних оперних творів;

3)        Випереджаюче завдання для учнів більш підготовлених* - презентація на тему «Театральне мистецтво в Україні. ХХ століття»

Підведення підсумків. Рефлексія:

-          Чиє ім я для вас сьогодні було відкриттям?

-          Чи станете ви після сьогоднішнього уроку ще більше пишатися українськими естрадними виконавцями?

-          Про кого ви хотіли б почути більше? Хто подобається вам?

І на останок, послухайте пісню Тараса Петриненка «Пісня про пісню» у моєму виконанні, а хто її знає приєднуйтеся.

Розвиток інструментальних жанрів

 Мета:     Систематизувати знання з теми «Жанри інструментальної музики»; розширити знання про еволюцію інструментів симфонічного оркестру; познайомити з кращими творами композиторів 18-19ст. на прикладах програмної музики; дати уявлення про арт-терапію за допомогою інструментальної музики.

 Тип уроку: Інтегрований, інтерактивний урок з інноваційними методами навчання.

Обладнання: проектор, ноутбук, екран, музичний матеріал, підручник.

Структура уроку

І. Організаційний момент

 ІІ. Повідомлення теми та завдань уроку

 - Діти, на сьогоднішньому уроці ми продовжуємо вивчати тему «Жанрова палітра музичного мистецтва», а саме знайомимося із інструментальними жанрами та напрямками музики.

- З уроків музичного мистецтва, української та зарубіжної літератури, радіо, телебачення нам відомі такі слова як симфонія, концерт,соната.

- Завдання нашого уроку – дослідити, чи будуть жити в ХХІ столітті такі жанри музичного мистецтва як увертюра, симфонія, і чи, при нагоді, ви захочете відвідати інструментальні концертні зали.

- Відчути вплив музики на самопочуття.

 ІІІ. Актуалізація опорних знань

 Вчитель музики пропонує уривки вокальних творів.

(Під музичний супровід вчителя підготовлені  діти виконують уривки з творів).

Учні визначають авторство вокальних творів:

·         «Ніч яка місячна» (сл..М.Старицького, муз.народна);

·         «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» (сл.. І.Франка, муз.М Лисенка);

·         «Сонце низенько»(сл.І.Котляревського, муз.народна);

·         «Стоїть гора високая»(сл..Л.Глібова, муз.народна);

·         «Дивлюсь я на небо» (сл.. М Петренка, муз.народна);

·         «Всякому городу нрав і права» ( сл.. і муз. Г.Сковороди);

·         « По діброві вітер виє» (сл.. Т.Г.Шевченка, муз.М.Лисенка).

 «Музичний калейдоскоп» улюблених інструментальних творів ( з метою систематизації знань щодо жанрів камерної та симфонічної музики). 

Камерно-інструментальна	Симфонічна
Бах. Сюїта «Жарт»	Бетховен. Увертюра «Егмонт»
Бетховен. Соната№14	Чайковський. Концерт №1
Шопен. Ноктюрн	Бетховен. Симфонія №9

ІV. Вивчення нового матеріалу

1.      Розвиток інструментальних жанрів.

Учитель худ. культури. За словами російського композитора Сергія Танєєва, «якби на Землю спустилися інопланетяни і захотіли б за одну годину познайомитися з людством, їм було б достатньо послухати Симфонію №9 Л.Бетховена».

Так багато може розповісти композитор засобами симфонічної музики про душевний стан людини, про її настрої та думки, про соціальні процеси в суспільстві.

 В.Солоухин

Я слушал музыку, следя за дирижёром.

Вокруг него сидели музыканты –

У каждого особый инструмент,

Сто тысяч звуков, миллион оттенков

А он один, над ними возвышаясь,

Движеньем палочки, бровей, и губ, и тела,

И взглядом, то молящим, то жестоким,

Те звуки из безмолвья вызывал.

                 Розквіт симфонічної музики та інструментів симфонічного оркестру відбувся в 17ст.. У порівнянні з добою Відродження в цей час з’явилися нові інструменти, з новими якостями звуку та технічними можливостями.

Учитель музики.

                Орган – король інструментів – перестає бути тільки інструментом церковним. Усе частіше його використовують і як концертний інструмент. Починаючи з 18ст., його тембр збагачує загальне звучання деяких ораторій, а пізніше й опер. Наприклад, звучання органа імітує гомін бурі в опері «Отелло» Дж. Верді, М.Римський-Корсаков доручив органу супроводжувати спів морського богатиря в опері «Садко» та інші.

                Після вдосконалення ножної клавіатури з’явилась можливість проведення теми саме на ній, у найнижчому регістрі з певним забарвленням звуку. (Демонстрація відеофрагмента виконання органної музики).

Учитель. До світської чи церковної музики належав цей приклад?

Перегляд і коментування презентації  «Інструментальна музика».

Учитель музики.

Ты думаешь, эти мелодии – дело струны?

То звуки, рождённые в сердце слышны.

                                                            (Р.Гамзатов)

                В одній давній легенді розповідається про те, що якось на вулиці італійського міста Кремона чарівник почув дивовижні за красою музичні звуки, що лунали з маленької майстерні. Це грав молодий майстер на інструменті, який він щойно виготовив. Звучання інструмен та захопило чарівника, і він, завітавши до будиночка, запропонував майстру подарувати йому нову скрипку.

- А за це я виконаю будь-яке твоє бажання, - сказав чаклун.

-Я хочу житии вічно, - забажав юний майстер.

- Добре,- погодився гість. – Ти зробиш 999 чудових інструментів і тільки після цього помреш.

Учитель музики. Про якого скрипкового майстра розповідає легенда? Що вам відомо про нього?

                Так, легенда розповідає про італійського скрипкового майстра Антоніо Страдіварі.Час зберіг для нас і ім'я великого майстра, і його неперевершені інструменти: скрипки, альти, віолончелі. Вони й досі чарують людство. У світі їх залишилося не так багато. На них грають тільки великі виконавці. Секрет майстерності Страдіварі передав своїм нащадкам, алн сучасним майстрам не вдалося його опанувати. У порівнянні з ніжним, м'яким звучанням віол, скрипка має більш високий гучний звук, за виразністю інтонацій наближається до людського голосу, її технічні можливості дозволяють виконувати віртуозні твори.

                На одній з таких скрипок грав італійський скрипаль-легенда Ніколо Паганіні (1782-1840рр.). слухачі на його концертах були у захваті, мистецтво Паганіні було настільки незвичним, що народжувало легенди про нечисту силу, яка йому допомагала, конкуренти заздрили, намагалися зривати концерти.

( Демонстрація відеофрагмента з худ.фільму «Ніколо Паганіні»: виступи на Віденській, Варшавській, Паризькій сценах).

                Сприйняття «Капрічіо»№24 Н.Паганіні.

Словникова робота

Капричіо – (з італійської – «примха», «каприз») – інструментальна п'єса віртуозного характеру в блискучому ефектному стилі.

Програмна музика – це інструментальна музика, створена на певний сюжет, найчастіше визначається у назві твору.

Учитель.У Паганіні 24 капрічіо. Виконати їх можуть тільки справжні віртуози.

Жанр скрипкового концерту отримав розвиток у творчості старшого співвітчизника Паганіні – Антоніо Вівальді (1678-1741рр.), став музичною емблемою музики барокко. Слово»концерт» походить від лат.»змагання».

Програмна симфонічна музика

Учитель. Розквіт симфонічної програмної музики збігся з періодом романтизму в мистецтві. З'явилися інструментальні жанри: поема, фантазія, рапсодія.

Наведіть приклади програмної музики, присвяченої образам природи. ( Гріг «Ранок», Чайковський «Пори року», Майборода «Гуцульська рапсодія», Шамо «Літній вечір»)

(Звучить музичний приклад програмної музики на вибір учителя).

V.Закріплення вивченого.

Учитель узагальнює матеріал і поняття, вивчені на уроці.

Діти діляться враженнями від уроку.

VІІ. Домашнє завдання. Навести приклади програмної музики. Дібрати до неї картини живопису у вигляді презентацій.

ВИСНОВКИ

Визначаючи доцільним використання інтерактивних методів навчання щодо розвитку комунікативних і соціальних компетентностей необхідно визначити, що саме навчання у спілкуванні, в діалозі, що притаманне індивідуально-груповій роботі, сприяє розвитку комунікативних властивостей та умінь, особистісних якостей, які свідчать про розвинену соціальну компетентність:

• уміння працювати в колективі, малому соціумі;
• відповідальність за результати праці та за прийняті рішення;
• вміння розділяти відповідальність;
• аналіз особистої діяльності;
• членство команди.

Інтерактивні методи сприяють розвитку у учнів ініціативності, уяви, самодисципліни, незалежності, співпраці з іншими; розвивають уміння і навички, компетенції, формують установи, які необхідні для самовизначення і самореалізації особистості, залучають учнів до колективної праці, до активної участі в процесі навчання, формують стійку позитивну мотивацію до навчання і самоосвіти.

Організовуючи роботу в малих групах необхідно ретельно продумати завдання і час виконання; допомогти організувати роботу в групах, якщо затягується стадія «становлення (forming)», але намагатися не втручатися в роботу малих групах. Важливо не нав’язувати своєї точки зору, власних стереотипів і життєвого досвіду, формувати точку зору учнів на основі різноманітних джерел, свідчень, загальнолюдських цінностей. Головне – це творча робота учнів, динамізм навчання, можливості ліквідації прогалин у знаннях учнів, посильне сприйняття інформації під час обговорення.

Таким чином, інтерактивні методи навчання дають змогу учням:

• полегшити процес засвоєння нових знань і закріплення набутих
• розвивати і формувати загальноосвітні, комунікативні і соціальні уміння і навички;
• аналізувати інформацію, творчо підходити до процесу навчання;
• формулювати та аргументувати особисту точку зору, приймати участь у дискусії;
• моделювати різні соціальні ситуації, збагачуючи особистий соціальний досвід через включення і різні життєві ситуації, набуваючи соціальної компетентності;
• вміння слухати іншого, прагнути до діалогу, поважати думку інших;
• вчитись будувати конструктивні відносини у групі, визначати своє місце у соціумі;
• знаходити спільне розв’язання проблем, розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи;
• розвивати креативне мислення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Баханов К.О. Інноваційні системи і технології навчання історії в школі. – Д., 2005
2. Біда О., Ліневич К. Застосування інтерактивних технологій при підготовці вчителя біології //Рідна школа. - 2007. - №5. – С.16
3. Бурлаєва Л.Ф. Інтерактивні технології і таблицях //Управління школою.-

2005. - №16-18.- С. 49

4. Василенко Н. Школа розвитку: особистість над усе…" //Відкритий урок –

2004. - №9-10. - С.54

5. Васильєва Н.М. Застосування інтерактивних методів навчання //Управління школою. – 2005. - №34. – С. 17
6. Власюк М.А.. Проблемне навчання як провідний метод розвиваючого

навчання в умовах особистісно орієнтованої парадигми освіти.

//Управління школою. – 2005. - №34. - С.22

7. Волканова В. Сучасні технологій навчання //Директор школи. - 2007. - №37
8. Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття).- К.- 2000
9. Дементієвська Н.П., Морзе Н.В. Комп’ютерні технології для розвитку учнів та вчителів // Інформаційні технології і засоби навчання: Зб. наук. праць / За ред. В.Ю.Бикова, Ю.О.Жука. – К.: Атака, 2005. – С. 76 – 95.Інноваційні педагогічні технології навчання професії. Монографія /Нікуліна А.С., Костюченко М.П., Матвеєв Г.П.; за ред. Нікуліної А.С. – Донецьк.- 2005
10. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як
11. Морзе Н.В., Дементієвська Н.П. Intel. Навчання для майбутнього. – К.: Нора-прінт, 2005. – 528 с.

10.Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К., 2003. - 192 с.

11.Сучасні шкільні технології. Ч.1 / Упоряд.: І. Рожнятовська, В. Зоц. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. - 112 с. - (Б-ка "Шкільного світу").